НОВИНИ

До двох великих річниць

Серед совєтської пропаґанди у 1974 році появився пасквіль на адресу Українського Вільного Університету та Блаженнійшого Патріарха Йосифа Сліпого під назвою “Про справжнє обличчя українського буржуазного націоналізму”, де, зокрема, вказано: “Кошти УВУ значною мірою використовуються для публікації антирадянської писанини. Результати “досліджень” публікується передусім під фальшивою назвою “Наукові записки”. У червні 1969 р. вийшов черговий том “записок”, присвячений українській католицькій церкві та одному з її ватажків Йосипові Сліпому…На ІІ Ватиканському соборі митрополит Сліпий виступив з планами створення уніатсько-католицького патріархату з центром… у Києві. Але ж добре відомо, що на Україні уніатської церкви не існує, а тому це слід розцінювати лише як чергову провокацію”.
Наступного року виповнюється 125 років від дня народження великого українського ісповідника Християнської віри Блаженнійшого Патріярха Йосифа Сліпого, а також п’ять літ підготовки до 100-річчя заснування і розбудови УВУ у Мюнхені.
Як, окрім згадки в совєтській пропаґанді, ще пов’язані ці дві великі річниці? Пов’язані вони настільки тісно, що до великої міри сьогоднішній УВУ може завдячувати своєму існуванню Блаженнійшому Патріярху Йосифу.
Блаженнійший Патріярх Йосиф був надзвичайно освіченою людиною, який дуже високо цінив важливість науки. При відкритті Богословської Академії у Львові 6 жовтня 1929 р., він сказав: “Наука — це один із наріжних каменів-стовпів відродження і сили народу, а богословська наука — це євангельський заповіт Христа — “Ідіть і навчайте всі народи” (Мт. 28.19). Наука є “остоєю для Церкви в нашім народі” — вона через свої научні і виховні установи є “виховницею народу”. Бо через неї “одиниця стає тим багатіша, чим сильніше опановує її ідея, що обнімає небо і землю, час і вічність, історію і сучасність, серце і ум”.
У його виступах і писаннях можна знайти багато посилань стосовно важливости науки, зокрема української. Ось, наприклад, читаємо у його Заповіті: “Рефлектуючи так над значенням і цінністю науки, в обличчі вічності, яка невідхильно зближається до мене, заповітую Вам: Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею і своїм знанням, будьте її служителями! Здвигайте храми науки, вогнища духовної сили Церкви і народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і народу без рідної Науки — це їхнє дихання жизні”.
Зближення Патріярха з УВУ, мабуть, походило також від знайомства з його поодинокими представниками, зокрема з ректором УВУ Володимиром Янівом, який був також професором Українського Католицького Університету. 2 вересня 1969 року Український Вільний Університет відзначив Блаженнійшого почесним докторатом свого Філософічного Факультету — у 30-ліття владичих свячень і 25-ліття вступу на митрополичий престол у княжому місті Львові. Згодом, на тризні Блаженнійшого 13 вересня 1984 року, ректор УВУ Володимир Янів згадав слова, які промовив Блаженнійший ще у 1969 році: “Це тоді у слові подяки почули приявні знаменні і зобов’язуючі слова, що владика себе завжди найкраще почував у середовищі науковців, з якого і сам вийшов; це тоді він коротко відзначив ролю університету для цілої спільноти в екзилі, як духового центру, що об’єднує розпорошених у цілому світі і утримує їх у готовості працювати для рідної Церкви і рідного народу. І дальше приявні почули запевнення, що відзначення було главі і батькові нашої Церкви ціннішим, ніж чужі подібні відзначення, бо докторат був рідний”.
У середині 1970-их років новий баварський закон про вищу освіту передбачав, що для існування університету необхідно було мати власне приміщення. У той час такого приміщення в Мюнхені УВУ не мав. Відповідне приміщення — втричі більше від того, чим доти користувався УВУ, було знайдено у гарній дільниці, недалеко від центру, з навіть городом. Баварський уряд погодився дати на цю справу решту 40%. Одначе потрібно було, щоб хтось дав перших 40%, а решту коштів, плюс фонди на пристосування приміщення до потреб Університету, можна було б зібрати. Бути фундатором зголосився Блаженнійший.  Пізніше фонди було забезпечено іпотекою на  Св. Софію. Будинок придбано на початку 1974 року.
Наслідки цієї благородности Блаженнійшого не можна переоцінити. У 2008 році УВУ продав це приміщення майже у сім разів дорожче, ніж його було куплено. Придбано нове приміщення за значно менші фонди, підготовлено його до потреб Університету, а решту коштів — після виплати іпотеки Блаженнійшого та іпотеки Фундації УВУ — оформлено у залізний фонд. З того фонду, а також з допомоги Фундації УВУ в США, УВУ продовжує свою вагому роботу.
Для ясности, повернено на руки Товариства Св. Софії позику Блаженнійшого без відсотків і без врахування інфляційного знецінення, тобто, ту саму суму, яку Блаженнійший позичив Університету в 1974 році. Так сталося, бо так розпорядився Блаженнійший.
Сьогодні на УВУ студіюють майже 250 студентів, здобуваючи маґістерські та докторські дипломи. Ці студенти переважно з України, з різних її частин, включно з Кримом та Донбасом. Без залізних фондів УВУ та підтримки Фундації УВУ вони не могли б студіювати на Українському Вільному Університеті. Для них, як і для української освіти, УВУ — це вікно в Європу. Ось так, до сьогоднішнього дня благочинність Блаженнійшого відчувають теперішні студенти УВУ та українська наука. Це, мабуть, ще один спадок великого мужа української Церкви і Народу.
Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ
17 листопада 2016 р.

Top